Згідно з конкордатом між Ватиканом і російським урядом, укладеним 3 серпня 1847 року, для католиків півдня Царської імперії (включно з німецькими колоніями в Бессарабії - на той час лише Красною) була створена окрема дієцезія. 3 липня 1848 року була заснована Херсонська єпархія, яку невдовзі перейменували на Тираспольську, і територія якої простягалася від Криму до Бессарабії. Єпархіальне управління та семінарія утримувалися російським урядом на кошти з конфіскованих єзуїтських капіталів¹⁾.

Головний пастор єпархії, однак, не мав своєї резиденції в Тирасполі. Про Тирасполь, на честь якого була названа єпархія, Вальтер Коларж ²⁾ пише: “Тирасполь був дивним місцем для єпископського осідку, бо в ньому не було навіть католицької церкви. Його обрали номінальним єпископським осідком, щоб не образити Православну Церкву, яка ревниво спостерігала за зростанням “латинського впливу”. Фактичним юрисдикційним центром католиків Півдня Росії ніколи не був Тирасполь, а спочатку Одеса, а згодом Саратов…”

Перший єпископ Фердинанд Геланіус Кан обрав місцем свого перебування Саратов на Волзі, де до 1917 року проживали і його наступники. У 1857 році він заснував там семінарію для підготовки власного духовенства. Його наступником став єпископ Франц Цоттман. За ним слідував єпископ Антоній Церр, який був першим російсько-німецьким священиком, який отримав єпископську хіротонію³⁾. Наступним єпископом був Алоїз Йозеф Кеслер. Він переніс осідок до Одеси, щоб врятуватися від більшовиків. Після їхньої перемоги він втік спочатку до Красної (яка тоді ще належала до його єпархії), а потім до Німеччини. У радянський період єпархія залишалася безлюдною. В результаті останній єпископ Тираспольський тимчасово проживав у Красній з січня 1920 року до кінця 1921 року ⁴⁾.

Описані вище розбіжності між колоністами і польсько-литовськими священиками та нестерпна ситуація, що склалася, стали причиною зусиль єпископа Цотмана (1872-1889 рр.), спрямованих на якнайшвидше відкликання цього духовенства з колоній. З 1870 року парафією Красної також керували німецькі священики, часто також російсько-німецькі священики. Вони проходили підготовку в духовній семінарії в Саратові на Волзі. Першим німецьким парафіяльним священиком Красної був отець Георг Майєр.

Дедалі частіше священиками ставали сини колоністів. Серед них був Петер Мюллер з Красної, який став першим уродженцем Красної, висвяченим на священика в 1882 році. За ним пішли інші сини колоністів з Красної.
⇒ Про краснянців, висвячених на священиків, див. п. 7.9 Церковні достойники